Ринофарингіт у дітей та дорослих

Фарингіт, запалення глотки часто поєднується з іншими проявами ГРВІ, таким, як риніт. Патологія називається ринофарингіт чи назофарингіт, з'являється у дітей, у дорослих зустрічається дещо рідше. Особливість у тому, що неправильне лікування риніту нерідко призводить до запалення в горлі та сприяє переходу хвороби в хронічний фарингіт.

Опис хвороби

Анатомічно горло ділиться на три відділи: верхній (носоглотка), середній (ротоглотка) та нижній (гортаноглотка). Ринофарингіт — це запалення носових ходів та верхнього відділу носоглотки. Інакше такий стан ще називається «назофарингіт».

Як правило, процес спричинений вірусами, збудниками ГРВІ. Рідше причиною ринофарингіту стають бактерії. Потрапивши в носові ходи, мікроорганізми розмножуються в епітелії, який покриває слизову оболонку носа, і проникають далі в носоглотку.

Більшість випадків ринофарингіту протікає гостро, але без значного погіршення стану хворої людини. Хронічні форми зустрічаються рідше та до них може призвести неправильне лікування головної патології — риніту. Люди прагнуть позбутися симптомів із боку носа та активно застосовують судинозвужувальні краплі, чим шкодять слизовій оболонці горла.

Причини

Більше 90 % випадків ринофарингіту спричинені вірусами. Серед збудників трійка лідерів, яка має такий вигляд:

1. Риновіруси — до 40 % у структурі загальної захворюваності на вірусні ринофарингіти.
2. Збудники грипу та парагрипу.
3. Коронавіруси.

У маленьких дітей нерідко зустрічається респіраторно-синцитіальна (РС) вірусна інфекція, яка може призвести до тяжкого перебігу захворювання. У дітей старшого віку та в дорослих РС спричиняє патологію рідко.

Приблизно у 10 % хворих із ринофарингітом причиною хвороби стають бактерії: стрептококи, мікоплазма та інші патогенні мікроорганізми.

Заражаються діти, як правило, у дитячих колективах: дитячих садках, школах. Достатньо прийти до групи або класу одній хворій дитині, і протягом дня вірусна інфекція опиниться в дихальних шляхах її однолітків.

Сприяє зараженню недостатній імунітет слизових оболонок носа та глотки, який забезпечують антитіла IgA та IgM. Захисні імуноглобуліни пов’язують віруси, що потрапили на слизову оболонку, але їхніх ресурсів може не вистачити, щоб зупинити вірусну атаку.

Трапляються й неінфекційні причини ринофарингітів:

• алергічні явища, гельмінтози;
• пересушене повітря в приміщенні, де люди сплять, навчаються, працюють;
• явища, що подразнюють слизову оболонку, наприклад, тютюновий дим, професійні шкідливості.

Під дією таких факторів слизова оболонка носа та горла запалюється, пересихає. Слабшає імунний захист та епітеліальний покрив верхніх дихальних шляхів стає беззахисним перед вірусами.

На жаль, причиною ринофарингіту може бути безвідповідальне ставлення до здоров’я. Механізм такий:

1. Спочатку розвивається риніт з його симптомами — соплі, закладеність носа.
2. Люди починають застосовувати деконгестанти — краплі та спреї, які звужують судини, зменшують виділення з носа та відновлюють носове дихання.
3. Судинозвужувальні засоби з носа потрапляють у носоглотку, звужують судини її слизової оболонки, через що вона сохне, на поверхні зменшується вміст імуноглобулінів.

Через війну зростає ризик ринофарингита — збудники з носа потрапляють у горлянку, і до запалення в носі приєднується запальний процес у горлянці.

До ринофарингіту можуть призводити осередки хронічної інфекції: гайморит, фронтит, навіть карієс зубів верхньої щелепи. У разі захворювання спричиненого бактеріями потрібна специфічна терапія із застосуванням антибіотиків.

Види хвороби

Розділяють ринофарингіт в основному за двома критеріями:

1. Збудники — вірусний чи бактеріальний. Потрібно це для того, щоб вибрати оптимальне медикаментозне лікування пацієнтів.
2. Характер протікання — гострий та хронічний. Тут також важливо визначити, як лікувати хворого: знімати гострі симптоми, впливати на імунну систему для профілактики рецидивів, шукати осередки хронічної інфекції та лікувати їх.

Існує ще один критерій, який теж важливий для ринофарингіту — вид захворювання за складністю. Неускладнений процес, як правило, проходить сам собою за 5–10 днів. Однак, якщо вірусам або фізичним чинникам вдається значно послабити імунний захист організму, то захворювання затягується, приєднуються інші патології: фарингіт (запалення нижчих відділів глотки), ларингіт, отит, трахеїт, бронхіт.

Що не можна

Головна мета при захворюванні на ринофарингіт — скоріше усунути симптоми хвороби. Організм часто сам справляється з вірусами, хоча можна допомогти йому, підтримавши імунну систему.

Загалом же рекомендації при ринофарингіті такі:

• дотримуватися гігієни кашлю та чхання — прикривати рот і ніс;
• дитину краще залишити вдома, щоб захистити інших дітей у дитсадку чи школі;
• дорослим — припинити курити, хоч би до зменшення проявів хвороби;
• не потрібно сильно підігрівати їжу та напої, висока температура може призвести до опіку слизової оболонки;
• не можна полоскати горло та промивати ніс гіпертонічними (насиченими) розчинами солі, краще застосовувати для цього злегка підсолену кип’ячену воду з невеликою добавкою соди;
• не додавайте в розчини для полоскання йод, інакше з’явиться ризик рубцевих змін у слизовій оболонці.

Також при ринофарингіті не можна зловживати судинозвужувальними краплями, спреями. Вище ми вже згадували, що це пересушує горло та підвищує ризик ускладненого перебігу захворювання.

Звертайте увагу на динаміку хвороби. Якщо за 3–5 днів немає помітних покращень, з’являється температура, нові скарги — чекати не можна. Обов’язково зверніться до лікаря для огляду, уточнення діагнозу та підбору оптимального медикаментозного лікування.

Ускладнення хвороби

Віруси, основна причина ринофарингіту, негативно впливають на слизову оболонку горла. І справа не тільки в запаленні: збудники виснажують місцевий імунітет, через що виникають умови для розвитку ускладнень ринофарингіту.

Як правило, це запальні процеси в інших ЛОР-органах та дихальних шляхах:

• фарингіт — першіння та біль у горлі, покашлювання;
• отит — біль у вухах;
• ларингіт — осиплість та пропадання голосу, дзвінкий кашель;
• трахеїт — звучний кашель, відчуття садіння за грудиною;
• бронхіт — кашель, дискомфорт у грудній клітці, хрипи;
• пневмонія — задишка, температура, біль у грудній клітці, кашель.

Подібні явища бувають спричинені вірусами, які викликали первинний процес, ринофарингіт. Також можливе приєднання бактеріальної інфекції. Бактерії призводять до тих самих процесів, які перераховані вище, але з більш вираженими проявами: підвищенням температури, поганим самопочуттям, слабкістю, млявістю.

Одним із можливих ускладнень фарингіту стає хронізація процесу. Інфекція долає бар’єр слизової оболонки, заглиблюється в підслизовий шар. Там стає важко доступною як для імунної системи, так і засобів медикаментозної терапії.

Діагностика

Характерні симптоми (соплі, закладений ніс, ранковий кашель та першіння в горлі) дають змогу встановити правильний діагноз із деякою точністю. Для впевненої діагностики ринофарингіту потрібно звертатися до ЛОР-лікаря.

Лікар оглядає носові ходи та горло дзеркалом, або за допомогою спеціального ендоскопічного приладу — назофарингоскопа. За специфічними ознаками уточнює діагноз, може виявити небезпеку ускладнень.

Якщо є підозра на бактеріальний процес, можна взяти мазок із горла та носа, перевірити його тестами на антигени можливих збудників або провести лабораторне дослідження — бакпосіву.

Обов’язково потрібен огляд лікаря пацієнтам із затяжним ринофарингитом, що триває довше 10 днів: діагностика допоможе встановити причину такого перебігу хвороби. Можливо, це буде не інфекція, а інші процеси — алергія, стороннє тіло верхніх дихальних шляхів, дія подразнюючих чинників.

Профілактика

Хоча більшість випадків захворювання протікають легко і проходять без наслідків, боліти вкотре не хочеться нікому. Головне в профілактиці ринофарингіту — уникнути контакту з хворою людиною:

• звести до мінімуму тісне спілкування з людьми в епідемічному періоді з ГРВІ;
• без необхідності не їздити в громадському транспорті;
• більше часу проводити на свіжому повітрі;
• загартовувати слизову оболонку носа, при вмиванні, набираючи в ніс трохи води;
• якщо в сім’ї з’являється хворий на ГРВІ — носити маску всім.

Певний захист від зараження збудниками ринофарингіту може надати стимуляція імунітету. Тут краще застосовувати природні засоби, такі як фітоімуномодулятор Імупрет®. Препарат містить екстракти 7 лікарських рослин, що виробляється в Німеччині компанією Bionorica SE.

Компоненти Імупрет® стимулюють функціональні ресурси імунітету без стимулювання синтезу нових імунних клітин. На фоні прийому Імупрету в слизових оболонках дихальних шляхів підвищується вміст захисних імуноглобулінів IgM та IgA. Також покращується здатність імунних клітин захоплювати та знищувати патогенні мікроорганізми, пригнічується надмірна запальна реакція.

Профілактичний курс можна розпочинати з настанням холодів: у віковій дозі 3 рази на добу. Дітям — краплі, дорослим — таблетки.

У більшості випадків профілактика ринофарингіту препаратом Імупрет® дає змогу або уникнути розвитку захворювання, або значно полегшити його перебіг. Коли хвороба почалася, Імупрет® потрібно приймати у віковій дозі 5–6 разів на день, завдяки чому на кілька днів скорочується термін гострих проявів та попереджається розвиток ускладнень. Потім ще кілька тижнів рекомендується приймати Імупрет® у режимі триразового прийому, щоб зменшити ризик повторних рецидивів ринофарингіту.