Ускладнення тонзиліту: можливі наслідки і як їм запобігти

Тонзиліт — це запалення мигдаликів, яке часто виникає у дітей, але може також розвинутись і у дорослих. Найчастішою причиною хвороби є різні віруси, рідше її викликають бактерії. Типові симптоми гострого тонзиліту — це біль у горлі, висока температура тіла, утруднене ковтання, набряк мигдалин (вони стають червоними, великими та помітними неозброєним оком) та лімфатичних вузлів (найчастіше — на шиї та під щелепою). У маленьких дітей запідозрити тонзиліт можна по слинотечі, що виникає через біль при ковтанні, неспокійній поведінці та відмові від їжі.

У разі частого повторення інфекцій лікарі можуть діагностувати хронічний тонзиліт. Ризик його розвитку зростає у разі неправильного лікування або перенесення хвороби “на ногах”. При хронічній формі тонзиліту можуть спостерігатися не тільки часті рецидиви, а й постійний дискомфорт у горлі, поява в мигдалинах специфічних утворень (пробок) з неприємним запахом. Загострення хронічного тонзиліту виникає від 3-4 разів на рік, хвороба негативно впливає на загальний стан імунітету та спротив організму.

Неправильне або недостатнє лікування тонзиліту може викликати різні ускладнення, що можуть становити загрозу здоров'ю.

Можливі ускладнення від тонзиліту

Якщо у людини виникає тонзиліт, ускладнення можуть бути різними. Більшість з них пов'язані з агресією бактерій, що спричинили розвиток хвороби. Річ у тому, що запалення мигдалин може бути спровоковано вірусами (респіраторними вірусами, герпес-вірусами, ентеровірусами тощо) та бактеріями. І серед бактеріальних збудників одним з найбільш значущих є бета-гемолітичний стрептокок групи А, антигени якого здатні вбудовуватися в міжклітинний простір сполучної тканини та викликати розвиток аутоімунних реакцій. Останні характеризуються тим, що імунна система починає атакувати власні тканини організму. З цієї причини інфекції, спричинені бета-гемолітичним стрептококом групи А, можуть призводити до різних ускладнень гнійних та негнійних.

Негнійні ускладнення тонзиліту

Найбільш поширеними з негнійних ускладнень тонзиліту є:

• Гломерулонефрит — запалення ниркових клубочків. Основні прояви такого стану включають набряки обличчя, зокрема повік, та зниження інтенсивності сечовипускання. Сеча хворих набуває темно-червоного кольору. Інколи запалення супроводжується симптомами інтоксикації — підвищенням температури, сильною слабкістю, ознобом та сильним головним болем. Зазвичай прогноз позитивний, проте є ризик розвитку ниркової недостатності.
• Гостра ревматична лихоманка — ураження серця та суглобів. Таке ускладнення зазвичай розвивається через кілька тижнів після тонзиліту. Воно може мати різні прояви. Найчастіше у хворих спостерігається ураження кількох великих суглобів, що супроводжується мігруючим болем. Запалення триває від одного-двох днів до тижня, після чого проходить без тривалої деформації суглобів. Кардит супроводжується запаленням серцевих структур. Інфекції серця можуть проявлятися шумами у серці при прослуховуванні та призводити до настання серцевої недостатності. Рідшим проявом стає неврологічний розлад з хореєю, який характеризується різкими, неритмічними, неконтрольованими рухами, м'язовою слабкістю та емоційними розвитками. Такий стан зазвичай проходить за 1-1,5 місяця. У деяких пацієнтів ускладнення проявляється безболісними твердими підшкірними вузликами, розміром від 2 до 20 мм, також можлива поява на шкірі рожевого висипу, що не викликає сверблячки. Такі симптоми зазвичай проходять самі протягом місяця.

Пізні наслідки гострої ревматичної лихоманки включають ревматичну хворобу серця, яка призводить до виникнення клапанних вад серця. Таке захворювання може виникнути навіть через десять років після тонзиліту.

Серед інших можливих негнійних ускладнень стрептококового тонзиліту:

• стрептококовий синдром токсичного шоку — вкрай рідкісне ускладнення, що проявляється шоком та органною недостатністю;
• синдром PANDAS — теж рідкісний психоневрологічний розлад, який виникає у дітей та має аутоімунний характер, характеризується появою непосидючості, емоційної нестабільності, обсесивно-компульсивними станами тощо.

Гнійні ускладнення тонзиліту

Також тонзиліт може викликати й гнійні ускладнення. Одні з найпоширеніших з них — це абсцеси горла. Такий стан також відомий як паратонзилярний абсцес. Він зазвичай розвивається через кілька днів після одужання та супроводжується:

• болями в горлі, при ковтанні, які в динаміці наростають;
• локалізацією болі з одного боку (праворуч чи ліворуч);
• поширенням запалення на піднебіння;
• зміною мови — невиразність, говорінням “в ніс”;
• потраплянням рідини в носоглотку при ковтанні;
• збільшенням та болісністю лімфатичних вузлів;
• неприємним запахом з рота;
• важким загальним станом, температурою.

У разі розвитку паратонзилярного абсцесу потрібне хірургічне лікування — видалення постраждалого мигдалика.

Інші можливі гнійні ускладнення хвороби включають:

• середній отит та синусит;
• некротичний фасциїт;
• стрептококову бактеріємію;
• менінгіт та абсцес головного мозку;
• септичний тромбофлебіт.

Оскільки симптоми ускладнень виникають зазвичай через декілька днів після перенесеного тонзиліту, будь-яке погіршення самопочуття варто розглядати як привід для термінової консультації з лікарем.

Способи запобігання ускладнень тонзиліту

Основний метод запобігати розвитку ускладнень — правильне лікування тонзиліту. Зокрема дуже важливо своєчасно виявити збудника — бета-гемолітичний стрептокок, а також своєчасно призначити антибіотикотерапію. Багато хто цікавиться, як вилікувати тонзиліт без антибіотиків, проте у разі підтвердження бактеріальної інфекції без таких ліків точно не обійтись — вони зменшують тяжкість та тривалість симптомів хвороби, а також запобігають виникненню гострих гнійних та відстрочених негнійних ускладнень. Ще правильне лікування запобігає поширенню збудника серед інших людей.

Лікування хронічного тонзиліту теж має відбуватися під наглядом лікаря. За потреби відбувається тонзилектомія — видалення мигдалин.

Важливу роль відіграє й комплексна профілактика тонзиліту — уникнення контактів з хворими людьми, регулярне миття рук, здорове та збалансоване харчування, а також відмова від шкідливих звичок. До того ж для зміцнення імунітету лікарі рекомендують добре спати та уникати стресів. Щодо того, які вживати вітаміни для підвищення імунітету, сучасна медицина рекомендує приймати рішення щодо вітамінно-мінеральної терапії лише на основі підтвердженого дефіциту.

У разі частих тонзилітів для покращення імунітету (місцевого спротиву організму) можна використовувати Імупрет^®. Це препарат на рослинній основі у краплях та таблетках від відомого німецького бренду Біонорика СЕ. Він допомагає організму боротися зі збудниками хвороби та знижує ризик інфікування за несприятливих епідеміологічних обставин чи у разі контактів з хворими людьми. Водночас такі ліки не впливають на загальні функції імунної системи, тому не можуть викликати тяжких порушень у її роботі.